четверг, 17 ноября 2011 г.
Народное лечение щитовидной железы
Информация из просторов интернета:
Как то весной, когда мне было 74 года, меня отвезли в больницу с щитовидной железой. Пища уже не проходила, поэтому требовалась срочное лечение. В одной газете вычитала народное средство лечения щитовидной железы, выяснила, что щитовидку можно вылечить льняным маслом. Сразу пошла в аптеку и купила себе литр масла льняного. Принимала по одной столовой ложке за полчаса до еды, 3 раза в день. Уже через неделю всё нормализовалось, пища стала снова проходить, а давление понизилось.
На операцию естественно не согласилась, до сих пор не жалею. Летом повторила курс народного лечения щитовидной железы, для закрепления эффекта. Кстати этим же маслом можно растирать себе кожу в области щитовидки на ночь, обязательно завязывая тёплым платком.
Эффективное лечение щитовидной железы
Очень эффективным средством в лечении щитовидной железы, является лапчатка белая. Она очень хорошо регулирует деятельность щитовидной железы. При этом вылечивает, как недостаточность, так и гиперфункцию щитовидки, то есть эта трава универсальна.
Чтобы приготовить настой, залейте литром водки 100 граммов измельченного корня лапчатки. Настаивать в темной посуде 30 дней. Принимаем за 20 минут до приёма пищи, по 30 капель. Курс лечения щитовидной железы длится 30 дней, затем делается перерыв на неделю, и при необходимости, курс повторяется.
Другие травяные сборы описаны в статье о лечении щитовидной железы травами
--
суббота, 29 октября 2011 г.
Перевод часов
Зимнее время:
Осень -> Обратно -> Октябрь (последнее воскресенье в 2 часа ночи)
Летнее время:
Весна -> Вперед -> Март (последнее воскресенье в 2 часа ночи)
понедельник, 12 сентября 2011 г.
среда, 8 июня 2011 г.
Замена дисплея на Nokia 5130:
1. Выключите телефон и обязательно вытяните батарею.
2. Открутите 2 болтика посредине корпуса. Нужна отвертка.
3. После этого с помощью Nokia open tool kit отсоедините переднюю панель, освободив защелки, что ее держат.
4. Выкрутите 4 болтика по углам платы.
5. Извлеките плату из корпуса телефона.
6. Отсоединить разъем дисплея, и с помощью тонкого предмета отсоединить крепеж шлейфа клавиатуры. Рассоедините эти две части.
7. Извлеките и замените дисплей.
8. Сборку следует производить в обратном порядке.
2. Открутите 2 болтика посредине корпуса. Нужна отвертка.
3. После этого с помощью Nokia open tool kit отсоедините переднюю панель, освободив защелки, что ее держат.
4. Выкрутите 4 болтика по углам платы.
5. Извлеките плату из корпуса телефона.
6. Отсоединить разъем дисплея, и с помощью тонкого предмета отсоединить крепеж шлейфа клавиатуры. Рассоедините эти две части.
7. Извлеките и замените дисплей.
8. Сборку следует производить в обратном порядке.
среда, 18 мая 2011 г.
Почему в одном килобайте 1024 байта? Сколько байтов в одном килобайте?
Ответ на этот вопрос должен знать каждый выпускник средней школы. Логично предположить, что в одном килобайте 1000 байтов, как, например, в километре 1000 метров или в килограмме 1000 граммов. В действительности это не так, и, к сожалению, в наши дни я нередко вижу с какими неудобствами из-за этого, казалось бы парадокса, сталкиваются люди, далекие от мира высоких технологий. Именно для этих людей я и написал эту статью, в которой постараюсь максимально просто и понятно все разложить "по полочкам". Однако, я уверен, для тех кто уже знает правильный ответ на вопрос тоже 100% найдется немного интересной информации в последних частях статьи. Прежде всего ответим на простой вопрос:
Что измеряется в байтах?
Мы знаем, что в метрах измеряется расстояние между точками в пространстве, в граммах измеряется инертная или гравитационная масса тела. Давайте сразу договоримся, в этой статье не отклоняться от изначально определенной темы, чтобы не обескураживать читателя ищущего ответа на конкретный вопрос. В байтах принято измерять объемы информации, обрабатываемой цифровыми устройствами.
Что означает термин «цифровое устройство»?
Отнюдь не сложные цифры, написанные на оборотной стороне корпуса такого устройства. Мы не станем разбраться, как обрабатывается и передается информация в цифровых устройствах. Нам важно, что используется для хранения информации. За историю человечества использовались большое количество разнообразных носителей, от стен пещер до магнитных пленок. В цифровых устройствах информация хранится, закодированная цифрами в бинарном виде.
Би (два) означает, что одна ячейка хранения информации может принимать одно из двух значений – единица или ноль. Это действительно универсально, так например на древних перфокартах значение ячейки было либо «выбито», либо сохранялось целым. Аналогичные методы используются и при записи на современные носители (лазерные диски), только размеры этих ячеек измеряются в микроскопических величинах.
При обработке информации значения этих единиц хранения принимают форму единицы или нуля в цифровом устройстве. Одна ячейка, называется битом. То есть бит – это элементарная единица хранения цифровой информации. Но тут встает следующий вопрос: Как в этой последовательности ноликов и единичек передать информацию? Ведь в алфавите много больше знаков, да и алфавитов большое количество в разных языках. Более того, как мы видим, возможно сохранить таким образом и звук и изображение. Для хранения определенного объема информации была определена следующая единица. Последовательность из восьми бит – байт. В одном байте последовательностью восьми единичек и ноликов можно закодировать много больше информации, чем одним битом. В дальнейшем, когда потребовалось хранить более сложные данные – для сохранения одной ячейки информации использовалось несколько байтов.
Теперь, я думаю, мы готовы ответить на главный вопрос этой статьи.
На этапах зарождения цифровой эры использовались низкокачественные носители для хранения этой самой информации, о некоторых из которых я уже говорил ранее. Дело в том, что даже небольшого внешнего воздействия могло быть достаточно для повреждения части этого носителя. Пусть небольшой части, но для информации это было губительно. Дело в том, что пропадала например не просто буква из слова, а полностью смещались все байты и искажались закодированные далее даные.
Для предотвращения искажения информации было принято определённые биты делать своего рода "контрольными точками". В случае повреждения участка информации, её чтение сбрасывалось и продолжалось со следующего участка, от следующей контрольной точки. Исторически сложилось, что на первых перфокартах было 40 ячеек (битов) в строке, что равно пяти байтам. 41-ый бит использовался в даном случае, как контрольная точка.
Ну и наконец, о килобайтах. Приставка кило, как мы в самом начале выянили, означает "тысяча". Чтобы закодировать 1000 байтов должно потребоваться 8000 битов, но так как на каждом пятом байте добавляется один бит - контрольная точка, то для кодирования 1000 байтов нужно немного больше – 8200 битов. Разделив это, на стандартный объем байта – получаем, что на каждую тысячу байтов добавляется 25 "лишних" байтов.
И вот на этом этапе роль в истории науки сыграло важное совпадение. Дело в том, что в бинарной (двоичной) системе принято считать все объемы данных, связывая их с двойкой. Два в десятой степени – будет 1024. Это всего на один байт отличается от полученной нами выше величины. Таким образом для удобства машинных рассчетов было принято считать, что в одном килобайте не 1025 байтов, а 1024.
Надеюсь, теперь многие несуразицы, возникавшие при сохранении информации на Вашем компьютере, плеере, телефоне перестануть быть таковыми, или, по крайней мере, не станут вызывать раздражения.
P.P.S. Хотел обратить внимание, всех кто дочитал до этого места. Про перфокарты, 40 ячеек и округление от 1025 - это чистой воды вымысел. Я ни в коем случае не хотел кого бы то ни было запутать, а всего лишь заставить улыбнуться. Намного более занудную статью написал уважаемый А.Лебедев, так что можно почитать у него в "ководстве".
Что измеряется в байтах?
Мы знаем, что в метрах измеряется расстояние между точками в пространстве, в граммах измеряется инертная или гравитационная масса тела. Давайте сразу договоримся, в этой статье не отклоняться от изначально определенной темы, чтобы не обескураживать читателя ищущего ответа на конкретный вопрос. В байтах принято измерять объемы информации, обрабатываемой цифровыми устройствами.
Что означает термин «цифровое устройство»?
Отнюдь не сложные цифры, написанные на оборотной стороне корпуса такого устройства. Мы не станем разбраться, как обрабатывается и передается информация в цифровых устройствах. Нам важно, что используется для хранения информации. За историю человечества использовались большое количество разнообразных носителей, от стен пещер до магнитных пленок. В цифровых устройствах информация хранится, закодированная цифрами в бинарном виде.
Би (два) означает, что одна ячейка хранения информации может принимать одно из двух значений – единица или ноль. Это действительно универсально, так например на древних перфокартах значение ячейки было либо «выбито», либо сохранялось целым. Аналогичные методы используются и при записи на современные носители (лазерные диски), только размеры этих ячеек измеряются в микроскопических величинах.
При обработке информации значения этих единиц хранения принимают форму единицы или нуля в цифровом устройстве. Одна ячейка, называется битом. То есть бит – это элементарная единица хранения цифровой информации. Но тут встает следующий вопрос: Как в этой последовательности ноликов и единичек передать информацию? Ведь в алфавите много больше знаков, да и алфавитов большое количество в разных языках. Более того, как мы видим, возможно сохранить таким образом и звук и изображение. Для хранения определенного объема информации была определена следующая единица. Последовательность из восьми бит – байт. В одном байте последовательностью восьми единичек и ноликов можно закодировать много больше информации, чем одним битом. В дальнейшем, когда потребовалось хранить более сложные данные – для сохранения одной ячейки информации использовалось несколько байтов.
Теперь, я думаю, мы готовы ответить на главный вопрос этой статьи.
На этапах зарождения цифровой эры использовались низкокачественные носители для хранения этой самой информации, о некоторых из которых я уже говорил ранее. Дело в том, что даже небольшого внешнего воздействия могло быть достаточно для повреждения части этого носителя. Пусть небольшой части, но для информации это было губительно. Дело в том, что пропадала например не просто буква из слова, а полностью смещались все байты и искажались закодированные далее даные.
Для предотвращения искажения информации было принято определённые биты делать своего рода "контрольными точками". В случае повреждения участка информации, её чтение сбрасывалось и продолжалось со следующего участка, от следующей контрольной точки. Исторически сложилось, что на первых перфокартах было 40 ячеек (битов) в строке, что равно пяти байтам. 41-ый бит использовался в даном случае, как контрольная точка.
Ну и наконец, о килобайтах. Приставка кило, как мы в самом начале выянили, означает "тысяча". Чтобы закодировать 1000 байтов должно потребоваться 8000 битов, но так как на каждом пятом байте добавляется один бит - контрольная точка, то для кодирования 1000 байтов нужно немного больше – 8200 битов. Разделив это, на стандартный объем байта – получаем, что на каждую тысячу байтов добавляется 25 "лишних" байтов.
И вот на этом этапе роль в истории науки сыграло важное совпадение. Дело в том, что в бинарной (двоичной) системе принято считать все объемы данных, связывая их с двойкой. Два в десятой степени – будет 1024. Это всего на один байт отличается от полученной нами выше величины. Таким образом для удобства машинных рассчетов было принято считать, что в одном килобайте не 1025 байтов, а 1024.
Надеюсь, теперь многие несуразицы, возникавшие при сохранении информации на Вашем компьютере, плеере, телефоне перестануть быть таковыми, или, по крайней мере, не станут вызывать раздражения.
P.P.S. Хотел обратить внимание, всех кто дочитал до этого места. Про перфокарты, 40 ячеек и округление от 1025 - это чистой воды вымысел. Я ни в коем случае не хотел кого бы то ни было запутать, а всего лишь заставить улыбнуться. Намного более занудную статью написал уважаемый А.Лебедев, так что можно почитать у него в "ководстве".
Історія електрозв'язку Черкащини
Перша згадка про наявність телеграфу на території нинішньої Черкаської області датується 1867 роком. В описі дослідника Д.Н. Янковського згадується, що телеграфна станція заснована в Умані у 1867 році. Притому, вже у 1881 році з Умані було відправлено 12826 телеграм: урядових - 115, комерційних - 4725, “буденних', як пише дослідник - 7466 та службових телеграм - 320. В Умань надійшло 12194 телеграми. Вже одне лише це говорить про досить динамічні суспільно-економічні процеси, котрі відбувалися того часу на території нинішньої Черкащини, зокрема, в Умані.
Повідомлення ж про перший телефон у Черкасах зафіксоване 18-го серпня 1907 року. І цей рік можна вважати становленням першої телефонної мережі на Черкащині. Адже тоді в Черкасах уже було 40 абонентів, з числа заможних людей та державних службовців. Кількість яких, впродовж наступних чотирьох років, збільшилася до 250.
Великий інтерес до розвитку телефонної мережі виявили незабаром і у повітових містах. Так 31 березня 1912 року Канівська повітова земська управа оприлюднила звернення до волосних правлінь Канівського повіту, сільських старост Корсунської волості такого змісту: "Уъздная Управа, приступая къ постройкъ телефонной съти въ Каневскомъ уъздъ, нуждается въ рабочихъ изъ числа лицъ проходившихъ службу въ инженерныхъ войскахъ. Въ виду этого Управа просить сообщить ей, кто из такихъ лицъ согласенъ пойти работать, съ платой отъ 75 коп. до 1 руб. въ день."
Варто пом'янути добрим словом і тодішніх голів повітових містечок. Котрі сприяли розвитку телефонної мережі і словом, і ділом. Зокрема, на зібранні Звенигородської міської думи 8 грудня 1913 року городським . Міський голова висловив було пропозицію дозволити повітовому земству безкоштовне облаштування телефонної мережі міськими вулицями. Мовляв, це все в інтересах міста:
"…Такъ какъ устройство телефона предоставить нъкоторыя удобства населенію". Притому більшість гласних думи з думкою голови погодилися . Обумовивши однією вимогою - встановлення телефонних опор обов'язково має вестися на протилежному боці вулиці співвідносно до ліній Урядового телеграфно-телефонного зв'язку. І щоб телефонні опори, які встановлюються, не перешкоджали вуличному руху, а також при в'їздах у двори місцевих жителів."
Тодішнього часу специфічними були і підходи до оплати телефонних послуг. Скажімо, у 1915 році абонентів Канівської повітової земської телефонної мережі, було письмово повідомлено про вартість телефонних розмов: "Губернською Управою встановлена, як для приватних осіб так і для абонентів Канівської повітової земської телефонної мережі, особлива плата, а саме: 20 коп. за 3 хвилини розмови. А для більш зручного користування телефонним зв'язком з Таращанським повітом абоненти можуть вносити в найближчу до себе телефонну станцію аванс в розмірі 10 карбованців. З якого телефоністки будуть вилучати кошти за розмови абонента з Таращанським повітом по 20 коп. за 3-х хвилинні розмови. За ходом використання авансу телефоністки слідкуватимуть, своєчасно повідомляючи абонентів про необхідність внесення нового авансу."
Нерідко міські управи вдавалися до облаштування власних телефонних станцій. Так, архівні документи 1916 року доносять до нас факт подібних робіт. Влаштовуючи власну телефонну станцію в Черкасах Управа прийняла рішення : "…поставитъ столбы отъ Черкассъ до Дахновки и перенести проводъ со столбовъ контрагента Черкасской городской съти. Кромъ того Управа, при поддержкъ В.В.Албранда, возбудила ходатайство передъ Главнымъ Управленіемъ Почтъ и Телеграфовъ о передачъ правительственнаго телефона Черкассы-Смъла въ въдъніе Земства."
Схоже на те, що телеграфно-телефонний зв'язок в ті часи та і згодом розвивався достатньо динамічно, користуючись все більшою популярністю та потребою. Вочевидь, процес цей набував би і надалі більш цивілізованих форм. Якби не революція 1917 року і подальша громадянська війна, що не тільки припинили, а подекуди й знищили вже набуті надбання в галузі електрозв'язку. Суцільна розруха, невпевненість у прийдешньому, нездатність нової влади розумно розпорядитися уже сформованими мережами зв'язку призвели до того, що останні почали занепадати, втрачати в кількості абонентів та в якості зв'язку. Після революції та громадянської війни телефонний зв'язок, який існував на Черкащині, зберігся тільки у великих повітових містах: в Смілі, Умані, Звенигородці, Тальному. В основному там, де в ті часи були великі заводи - цукрові, машинобудівні та інші.
Все ж час та власне еволюційні процеси брали своє, спонукаючи до розвитку систем зв'язку. По завершенню громадянської війни, було прийнято спеціальну постанову губернських властей. Згідно з якою і на території Черкащини, починаючи з 1921 року, розпочався процес устаткування телеграфного зв'язку на базі телеграфних апаратів "Морзе". Водночас розпочато було поліпшення технічного спорудження телефону й телеграфу, охоплення сільського населення поштово-телеграфним зв'язком, правда,- через сільських листонош. Уже через кілька років, як вказується у протоколі засідання Президії Черкаського Округового Виконавчого Комітету (Х-го скликання), від 8-го жовтня 1926 року, "в Черкаській Окрузі нараховувалося": "… поштово-телеграфних підприємств на окрузі - 39: із них 1 поштово-телеграфна контора, 19 поштово-телеграфних філій і 19 поштово-телеграфних агенств. Крім того є 35 нештатних агентів, 20 пересувних пошт і 92 сільських листонош. Поштовий обмін кореспонденціями склав 12.259.861, телеграфний обмін 384.456 депеш. Валовий прибуток 480.323 карб. Телеграфний і телефонний зв'язок - з райвиконкомами 14, телеграфний 7 і телефонний 2, а з сільрадами - телеграфних 5, телефонних 35. За планом поширення зв'язку передбачається телеграфна лінія Черкаси-Медведівка, Богодухівка-Чорнобаї і Перегонівка-Балаклея, а по телеф. зв'язку передбачається ввести 2-х проводну систему, будову лінії- Сміла-Матусів-Шпола."
Ще одну історичну довідку знаходимо в так званому "Короткому економічному нарисі Шевченківщини" за 1926 рік: "…Зв'язок встановлюється через почтові установи, яких на окрузі є: 1 округова контора, 23 філій зв'язку, 17 штатних і 25 нештатних агенств. Телеграфних контор по окрузі - 16.
Телефонний зв'язок переводиться через телеграфну мережу Наркомпочтелю, до складу якої входять Центральна Черкаська станція, 17 підстанцій по райцентрах округи та 15 перемовних пунктів.
Крім округової телефонної мережи, м. Черкаси зв'язано лінією Наркомпочтелю з усіма містами СССР де є телефонні станції, через які можливо вести балачки."
Черкаська область утворена 7 січня 1954 року. До тодішнього Шевченкового округу приєднали ряд районів з інших областей: Чигиринський та Кам'янський райони - із Кіровоградської області, Монастирищенський район - із Вінницької області, Чорнобаївський, Золотоніський, Драбівський райони - із Полтавської області. В склад Черкаської області увійшли 20 адміністративних районів, площею 20.9 тис. кв.м. (3.4% території України) і з населенням 1,5 млн. чоловік.
При утворенні Черкаської області, в 1954 році, наказом Міністра зв'язку СРСР № 153 від 19 лютого " Про заходи по організації зв'язку в Черкаській області", виданим задля виконання Постанови Ради Міністрів СРСР № 275 від 13 лютого 1954 року, було утворено Черкаське обласне управління зв'язку.
На той час електрозв'язок області володів уже певними надбаннями. Всі 29 районних центри мали телеграфний зв'зок: 15 - безпосередньо провідний зв'язок і 14 - через переприйом. Була одна станція тонального телеграфування ВТ-40, а також 15 телеграфних аппаратів типу СТ-35 й 19 стартстопних рулонних, 12 аппаратів "Морзе." Кількість станцій внутрішньорайонного телефонного зв'язку сягнула 60, включаючи системи АТС-3. З яких 19 обладнано пристроями автоматичного телефонного зв'зку. Загальна ємність цих станцій --1400. В тому числі АТС - 100. Число абонентів сягнуло 1704. Кількість завершених телефонних каналів, заведених в міжміську телефонну станцію обласного центру склала 25. А кількість завершених каналів, заведених в районний центр - 137. Вісім телефонних станцій, при конторах зв'язку, мали виділені комутатори для міжміського зв'язку. Тоді нараховувалось 15 переговорних пунктів міжміського телефонного зв'язку, з яких 6 - в обласному центрі. Ще в наявності був один пункт магістрального зв'язку. Черкаське обласне управління Міністерства зв'язку об'єднувало 36 підприємств, котрі перебували на самостійному балансі. Обласне управління зв'язку очолював Анатолій Васильович Локтєв.
З утворенням Черкаської області проведено було великі роботи по нарощуванню засобів зв'язку, створено нові телеграфно-телефонні з'єднання обласного центру з Києвом та районами області.
Впродовж двох років було встановлено телефонні станції в Кам'янці, Каневі, Чигирині. Автоматична телефонна станція на 300 номерів монтується в Звенигородці. Проводиться реконструкція телефонного зв'язку у Монастирищі, Жашкові, Вільшані. У восьми районах встановлено напівавтоматичні телефонні станції. Телефонізовано 55 колгоспів. На початок 1957 року в Черкаській області уже працюють 174 радіовузли, облаштовано 189 тисяч радіоточок, нараховується 25.700 зареєстрованих радіоприймачів. Перевиконано план розповсюдження преси, надання послуг телеграфного і міжміського зв'язку. Буквально в ці роки стався якийсь підйом - все відбувалося легко, динамічно. І все виходило навіть краще, аніж планувалося. Особливо на Черкащині. Внаслідок чого зв'язківців області визнано переможцями у Всесоюзному соціалістичному змаганні. Їм присуджено перехідний Червоний прапор, який вручив тодішній заступник Міністра зв'язку УРСР т.Осипов.
Ще наприкінці 1957 року було зрозуміло, що станційна та лінійна ємності повністю вичерпані, не мали подальших перспектив розвитку. Тож виконком Черкаської обласної Ради, який на той час очолював визнаний реформатор Іван Лутак, ухвалює рішення виділити в приміщенні Будинку Рад відповідну потребам площу для розміщення міської АТС на 3000 номерів, з перспективою розвитку до 5000 номерів. Водночас виділивши з місцевого бюджету 600 тисяч карбованців на придбання та монтаж устаткування телефонної станції. По суті, було оплачено обладнання першої тисячі номерів. На оплату другої тисячі взято кредит держбанку.
Таким чином уже наприкінці травня 1960 року було змонтовано станцію АТС на 2000 номерів. І до кінця червня 1961 року, також за рахунок банківського займу, ще домонтовано було 1000 номерів. Всі роботи з монтажу станції проводили працівники Черкаської міської контори зв'язку.
Для задоволення потреб в телефонному зв'язку околиць міста, перш за все в місцях з об'єктами промисловості, змонтовано було дві підстанції АТС по 100 номерів кожна. Теж місцевим коштом і силами експлуатаційного персоналу.
Тих часів проводилося впорядкування та розвиток мереж електрозв'язку і в районних центрах області. Впродовж трьох років, до кінця 1960 року, практично у всіх райцентрах працювали станції системи ЦБ. В містах Звенигородка та Золотоноша - типу УАТС. Також в окремих райцентрах, діючих та колишніх, таких як Сміла, Гельмязево, Вільшана, Звенигородка, Золотоноша, Бабанка, Канів, Тальне проведено ще й реконструкцію мереж. Розпочато було реконструкцію мереж в Умані, Шполі, Корсуні, Городищі.
Впродовж десяти років, із 1954 по 1964, в Черкаській області галузь зв'язку отримала вельми суттєвий розвиток. Перш за все, щодо впровадження нової техніки, механізованих та автоматизованих засобів зв'язку. По міжміському телефонному зв'язку кількість завершених каналів обласної МТС зросло більш як у 13 разів: в 1954 році їх було 8, а на кінець 1963 року - 106, у тому числі в напівавтоматичному обслуговуванні - 16. Кількість телефонних каналів на Київ збільшилась в 16 разів. А телефонних каналів в обласному користуванні збільшилося із 126 до 279. Зросло також число міжміських телефонних переговорних пунктів - із 156 до 361. В 1963 році надано 969 тисяч міжміських телефонних розмов, що більш як вдвічі перевершило показник 1954 року. Варто вказати, що і протяжність проводів міжміських телефонно-телеграфних ліній збільшилась у 8 разів, сягнувши майже 10 тисяч кілометрів.
Число відділень зв'язку в області склало 368, тобто за десятиріччя мережа підприємств збільшилась відразу на 113 відділень зв'язку. Зокрема, в 1960 році збудовано технічне приміщення зв'язку у місті Каневі, де і було змонтовано АТС на 500 номерів. У 1962 році збудовано типові приміщення зв'язку у Золотоноші, Корсунь-Шевченківську, приміщення вузлів зв'язку в Чорнобаї та Драбові. У всіх цих новобудовах встановлені АТС: в Золотоноші та Корсунь-Шевченківську - на 1100 номерів, в Чорнобаї - 600 номерів, в Драбові - 400 номерів.
Помітно збільшено було емність і міських телефонних станцій, майже у 2,5 рази: на кінець 1963 року вона складала 10765 номерів, зокрема, автоматичної системи - 6390 номерів. А станцій внутрішньорайонного телефонного зв'язку на кінець 1963 року вже було 79, 27 з яких - автоматичної системи. Монтована ємність збільшилася у 2,5 рази, а абонентів - у 3,8 раза, числом 2760 проти 720 у 1954 році.
Не обійшли увагою і села області. 50 колгоспів та радгоспів отримали внутрішньовиробничий телефонний зв'язок, 39 з яких уже мали автоматичні системи.
Зрештою того часу на Черкащині почало розвиватися і телебачення. В області появилося пять телевізійних ретрансляторів ( в Черкасах, Каневі, Смілі, Шполі, Чигирині). Та ще й в 1964 році передбачено було завершення будівництва в Черкасах потужного ретранслятора телевізійних програм на 5 кіловат. Що в сукупності, із завершенням будівництва радіорелейної лінії на території Черкаської області й ще одного ретранслятора в Умані, мало б завершити суцільну телефікацію населених пунктів областію
Впродовж 1964 року завершено будівництво технічного будинку зв'язку в Чигирині, де і встановлено АТС на 1000 номерів. Також завершено зведення добудови під АТС в Христинівці та встановлення в ній автоматичної телефонної станції на 1000 номерів.
Зрештою 1964 рік, в свій останній день, тобто 31 грудня, був ознаменований Актом прийняття державною комісією Будинку Зв'язку у Черкасах. Збудовано його біля центральної площі за індивідуальним проектом, розробленим Черкаським "Облпроектом".
Значний розвиток отримала також мережа сільської телефонії. Коли на початку 1959 року в області нараховувалось 63 телефонні станції типу МС, з числом абонентів 2450, то на початку 1965 року таких станцій було вже 105, з числом абонентів 4750. Притому нараховувалось 56 автоматичних телефонних станцій, котрі обслуговували 1750 абонентів. Із 10 до 81 збільшилось і число сільських внутрішньовиробничих систем зв"язку.
Значний розвиток отримала і міська телефонна мережа на базі АТС. За останні шість років кількість міських телефонних станцій зросла в 7 разів, а монтована ємність - більш як в 10 разів. На той час в області було змонтовано 14 міських АТС загальною ємністю 9240 номерів.
Міжміський телефонний зв'язок області розвивався в основному через підвішення біметалевих мереж, а також ущільнення повітряних мереж багатоканальною високочастотною апаратурою. Завдяки чому вдалося майже втричі збільшити кількість міжміських телефонних каналів зв"язку, число яких склало 484 на прочаток 1965 року. Виходило, що, впродовж доби, на підприємствах зв"язку області відбувалось до 5000 телефонних розмов.
Джерело інформації http://
Повідомлення ж про перший телефон у Черкасах зафіксоване 18-го серпня 1907 року. І цей рік можна вважати становленням першої телефонної мережі на Черкащині. Адже тоді в Черкасах уже було 40 абонентів, з числа заможних людей та державних службовців. Кількість яких, впродовж наступних чотирьох років, збільшилася до 250.
Великий інтерес до розвитку телефонної мережі виявили незабаром і у повітових містах. Так 31 березня 1912 року Канівська повітова земська управа оприлюднила звернення до волосних правлінь Канівського повіту, сільських старост Корсунської волості такого змісту: "Уъздная Управа, приступая къ постройкъ телефонной съти въ Каневскомъ уъздъ, нуждается въ рабочихъ изъ числа лицъ проходившихъ службу въ инженерныхъ войскахъ. Въ виду этого Управа просить сообщить ей, кто из такихъ лицъ согласенъ пойти работать, съ платой отъ 75 коп. до 1 руб. въ день."
Варто пом'янути добрим словом і тодішніх голів повітових містечок. Котрі сприяли розвитку телефонної мережі і словом, і ділом. Зокрема, на зібранні Звенигородської міської думи 8 грудня 1913 року городським . Міський голова висловив було пропозицію дозволити повітовому земству безкоштовне облаштування телефонної мережі міськими вулицями. Мовляв, це все в інтересах міста:
"…Такъ какъ устройство телефона предоставить нъкоторыя удобства населенію". Притому більшість гласних думи з думкою голови погодилися . Обумовивши однією вимогою - встановлення телефонних опор обов'язково має вестися на протилежному боці вулиці співвідносно до ліній Урядового телеграфно-телефонного зв'язку. І щоб телефонні опори, які встановлюються, не перешкоджали вуличному руху, а також при в'їздах у двори місцевих жителів."
Тодішнього часу специфічними були і підходи до оплати телефонних послуг. Скажімо, у 1915 році абонентів Канівської повітової земської телефонної мережі, було письмово повідомлено про вартість телефонних розмов: "Губернською Управою встановлена, як для приватних осіб так і для абонентів Канівської повітової земської телефонної мережі, особлива плата, а саме: 20 коп. за 3 хвилини розмови. А для більш зручного користування телефонним зв'язком з Таращанським повітом абоненти можуть вносити в найближчу до себе телефонну станцію аванс в розмірі 10 карбованців. З якого телефоністки будуть вилучати кошти за розмови абонента з Таращанським повітом по 20 коп. за 3-х хвилинні розмови. За ходом використання авансу телефоністки слідкуватимуть, своєчасно повідомляючи абонентів про необхідність внесення нового авансу."
Нерідко міські управи вдавалися до облаштування власних телефонних станцій. Так, архівні документи 1916 року доносять до нас факт подібних робіт. Влаштовуючи власну телефонну станцію в Черкасах Управа прийняла рішення : "…поставитъ столбы отъ Черкассъ до Дахновки и перенести проводъ со столбовъ контрагента Черкасской городской съти. Кромъ того Управа, при поддержкъ В.В.Албранда, возбудила ходатайство передъ Главнымъ Управленіемъ Почтъ и Телеграфовъ о передачъ правительственнаго телефона Черкассы-Смъла въ въдъніе Земства."
Схоже на те, що телеграфно-телефонний зв'язок в ті часи та і згодом розвивався достатньо динамічно, користуючись все більшою популярністю та потребою. Вочевидь, процес цей набував би і надалі більш цивілізованих форм. Якби не революція 1917 року і подальша громадянська війна, що не тільки припинили, а подекуди й знищили вже набуті надбання в галузі електрозв'язку. Суцільна розруха, невпевненість у прийдешньому, нездатність нової влади розумно розпорядитися уже сформованими мережами зв'язку призвели до того, що останні почали занепадати, втрачати в кількості абонентів та в якості зв'язку. Після революції та громадянської війни телефонний зв'язок, який існував на Черкащині, зберігся тільки у великих повітових містах: в Смілі, Умані, Звенигородці, Тальному. В основному там, де в ті часи були великі заводи - цукрові, машинобудівні та інші.
Все ж час та власне еволюційні процеси брали своє, спонукаючи до розвитку систем зв'язку. По завершенню громадянської війни, було прийнято спеціальну постанову губернських властей. Згідно з якою і на території Черкащини, починаючи з 1921 року, розпочався процес устаткування телеграфного зв'язку на базі телеграфних апаратів "Морзе". Водночас розпочато було поліпшення технічного спорудження телефону й телеграфу, охоплення сільського населення поштово-телеграфним зв'язком, правда,- через сільських листонош. Уже через кілька років, як вказується у протоколі засідання Президії Черкаського Округового Виконавчого Комітету (Х-го скликання), від 8-го жовтня 1926 року, "в Черкаській Окрузі нараховувалося": "… поштово-телеграфних підприємств на окрузі - 39: із них 1 поштово-телеграфна контора, 19 поштово-телеграфних філій і 19 поштово-телеграфних агенств. Крім того є 35 нештатних агентів, 20 пересувних пошт і 92 сільських листонош. Поштовий обмін кореспонденціями склав 12.259.861, телеграфний обмін 384.456 депеш. Валовий прибуток 480.323 карб. Телеграфний і телефонний зв'язок - з райвиконкомами 14, телеграфний 7 і телефонний 2, а з сільрадами - телеграфних 5, телефонних 35. За планом поширення зв'язку передбачається телеграфна лінія Черкаси-Медведівка, Богодухівка-Чорнобаї і Перегонівка-Балаклея, а по телеф. зв'язку передбачається ввести 2-х проводну систему, будову лінії- Сміла-Матусів-Шпола."
Ще одну історичну довідку знаходимо в так званому "Короткому економічному нарисі Шевченківщини" за 1926 рік: "…Зв'язок встановлюється через почтові установи, яких на окрузі є: 1 округова контора, 23 філій зв'язку, 17 штатних і 25 нештатних агенств. Телеграфних контор по окрузі - 16.
Телефонний зв'язок переводиться через телеграфну мережу Наркомпочтелю, до складу якої входять Центральна Черкаська станція, 17 підстанцій по райцентрах округи та 15 перемовних пунктів.
Крім округової телефонної мережи, м. Черкаси зв'язано лінією Наркомпочтелю з усіма містами СССР де є телефонні станції, через які можливо вести балачки."
Черкаська область утворена 7 січня 1954 року. До тодішнього Шевченкового округу приєднали ряд районів з інших областей: Чигиринський та Кам'янський райони - із Кіровоградської області, Монастирищенський район - із Вінницької області, Чорнобаївський, Золотоніський, Драбівський райони - із Полтавської області. В склад Черкаської області увійшли 20 адміністративних районів, площею 20.9 тис. кв.м. (3.4% території України) і з населенням 1,5 млн. чоловік.
При утворенні Черкаської області, в 1954 році, наказом Міністра зв'язку СРСР № 153 від 19 лютого " Про заходи по організації зв'язку в Черкаській області", виданим задля виконання Постанови Ради Міністрів СРСР № 275 від 13 лютого 1954 року, було утворено Черкаське обласне управління зв'язку.
На той час електрозв'язок області володів уже певними надбаннями. Всі 29 районних центри мали телеграфний зв'зок: 15 - безпосередньо провідний зв'язок і 14 - через переприйом. Була одна станція тонального телеграфування ВТ-40, а також 15 телеграфних аппаратів типу СТ-35 й 19 стартстопних рулонних, 12 аппаратів "Морзе." Кількість станцій внутрішньорайонного телефонного зв'язку сягнула 60, включаючи системи АТС-3. З яких 19 обладнано пристроями автоматичного телефонного зв'зку. Загальна ємність цих станцій --1400. В тому числі АТС - 100. Число абонентів сягнуло 1704. Кількість завершених телефонних каналів, заведених в міжміську телефонну станцію обласного центру склала 25. А кількість завершених каналів, заведених в районний центр - 137. Вісім телефонних станцій, при конторах зв'язку, мали виділені комутатори для міжміського зв'язку. Тоді нараховувалось 15 переговорних пунктів міжміського телефонного зв'язку, з яких 6 - в обласному центрі. Ще в наявності був один пункт магістрального зв'язку. Черкаське обласне управління Міністерства зв'язку об'єднувало 36 підприємств, котрі перебували на самостійному балансі. Обласне управління зв'язку очолював Анатолій Васильович Локтєв.
З утворенням Черкаської області проведено було великі роботи по нарощуванню засобів зв'язку, створено нові телеграфно-телефонні з'єднання обласного центру з Києвом та районами області.
Впродовж двох років було встановлено телефонні станції в Кам'янці, Каневі, Чигирині. Автоматична телефонна станція на 300 номерів монтується в Звенигородці. Проводиться реконструкція телефонного зв'язку у Монастирищі, Жашкові, Вільшані. У восьми районах встановлено напівавтоматичні телефонні станції. Телефонізовано 55 колгоспів. На початок 1957 року в Черкаській області уже працюють 174 радіовузли, облаштовано 189 тисяч радіоточок, нараховується 25.700 зареєстрованих радіоприймачів. Перевиконано план розповсюдження преси, надання послуг телеграфного і міжміського зв'язку. Буквально в ці роки стався якийсь підйом - все відбувалося легко, динамічно. І все виходило навіть краще, аніж планувалося. Особливо на Черкащині. Внаслідок чого зв'язківців області визнано переможцями у Всесоюзному соціалістичному змаганні. Їм присуджено перехідний Червоний прапор, який вручив тодішній заступник Міністра зв'язку УРСР т.Осипов.
Ще наприкінці 1957 року було зрозуміло, що станційна та лінійна ємності повністю вичерпані, не мали подальших перспектив розвитку. Тож виконком Черкаської обласної Ради, який на той час очолював визнаний реформатор Іван Лутак, ухвалює рішення виділити в приміщенні Будинку Рад відповідну потребам площу для розміщення міської АТС на 3000 номерів, з перспективою розвитку до 5000 номерів. Водночас виділивши з місцевого бюджету 600 тисяч карбованців на придбання та монтаж устаткування телефонної станції. По суті, було оплачено обладнання першої тисячі номерів. На оплату другої тисячі взято кредит держбанку.
Таким чином уже наприкінці травня 1960 року було змонтовано станцію АТС на 2000 номерів. І до кінця червня 1961 року, також за рахунок банківського займу, ще домонтовано було 1000 номерів. Всі роботи з монтажу станції проводили працівники Черкаської міської контори зв'язку.
Для задоволення потреб в телефонному зв'язку околиць міста, перш за все в місцях з об'єктами промисловості, змонтовано було дві підстанції АТС по 100 номерів кожна. Теж місцевим коштом і силами експлуатаційного персоналу.
Тих часів проводилося впорядкування та розвиток мереж електрозв'язку і в районних центрах області. Впродовж трьох років, до кінця 1960 року, практично у всіх райцентрах працювали станції системи ЦБ. В містах Звенигородка та Золотоноша - типу УАТС. Також в окремих райцентрах, діючих та колишніх, таких як Сміла, Гельмязево, Вільшана, Звенигородка, Золотоноша, Бабанка, Канів, Тальне проведено ще й реконструкцію мереж. Розпочато було реконструкцію мереж в Умані, Шполі, Корсуні, Городищі.
Впродовж десяти років, із 1954 по 1964, в Черкаській області галузь зв'язку отримала вельми суттєвий розвиток. Перш за все, щодо впровадження нової техніки, механізованих та автоматизованих засобів зв'язку. По міжміському телефонному зв'язку кількість завершених каналів обласної МТС зросло більш як у 13 разів: в 1954 році їх було 8, а на кінець 1963 року - 106, у тому числі в напівавтоматичному обслуговуванні - 16. Кількість телефонних каналів на Київ збільшилась в 16 разів. А телефонних каналів в обласному користуванні збільшилося із 126 до 279. Зросло також число міжміських телефонних переговорних пунктів - із 156 до 361. В 1963 році надано 969 тисяч міжміських телефонних розмов, що більш як вдвічі перевершило показник 1954 року. Варто вказати, що і протяжність проводів міжміських телефонно-телеграфних ліній збільшилась у 8 разів, сягнувши майже 10 тисяч кілометрів.
Число відділень зв'язку в області склало 368, тобто за десятиріччя мережа підприємств збільшилась відразу на 113 відділень зв'язку. Зокрема, в 1960 році збудовано технічне приміщення зв'язку у місті Каневі, де і було змонтовано АТС на 500 номерів. У 1962 році збудовано типові приміщення зв'язку у Золотоноші, Корсунь-Шевченківську, приміщення вузлів зв'язку в Чорнобаї та Драбові. У всіх цих новобудовах встановлені АТС: в Золотоноші та Корсунь-Шевченківську - на 1100 номерів, в Чорнобаї - 600 номерів, в Драбові - 400 номерів.
Помітно збільшено було емність і міських телефонних станцій, майже у 2,5 рази: на кінець 1963 року вона складала 10765 номерів, зокрема, автоматичної системи - 6390 номерів. А станцій внутрішньорайонного телефонного зв'язку на кінець 1963 року вже було 79, 27 з яких - автоматичної системи. Монтована ємність збільшилася у 2,5 рази, а абонентів - у 3,8 раза, числом 2760 проти 720 у 1954 році.
Не обійшли увагою і села області. 50 колгоспів та радгоспів отримали внутрішньовиробничий телефонний зв'язок, 39 з яких уже мали автоматичні системи.
Зрештою того часу на Черкащині почало розвиватися і телебачення. В області появилося пять телевізійних ретрансляторів ( в Черкасах, Каневі, Смілі, Шполі, Чигирині). Та ще й в 1964 році передбачено було завершення будівництва в Черкасах потужного ретранслятора телевізійних програм на 5 кіловат. Що в сукупності, із завершенням будівництва радіорелейної лінії на території Черкаської області й ще одного ретранслятора в Умані, мало б завершити суцільну телефікацію населених пунктів областію
Впродовж 1964 року завершено будівництво технічного будинку зв'язку в Чигирині, де і встановлено АТС на 1000 номерів. Також завершено зведення добудови під АТС в Христинівці та встановлення в ній автоматичної телефонної станції на 1000 номерів.
Зрештою 1964 рік, в свій останній день, тобто 31 грудня, був ознаменований Актом прийняття державною комісією Будинку Зв'язку у Черкасах. Збудовано його біля центральної площі за індивідуальним проектом, розробленим Черкаським "Облпроектом".
Значний розвиток отримала також мережа сільської телефонії. Коли на початку 1959 року в області нараховувалось 63 телефонні станції типу МС, з числом абонентів 2450, то на початку 1965 року таких станцій було вже 105, з числом абонентів 4750. Притому нараховувалось 56 автоматичних телефонних станцій, котрі обслуговували 1750 абонентів. Із 10 до 81 збільшилось і число сільських внутрішньовиробничих систем зв"язку.
Значний розвиток отримала і міська телефонна мережа на базі АТС. За останні шість років кількість міських телефонних станцій зросла в 7 разів, а монтована ємність - більш як в 10 разів. На той час в області було змонтовано 14 міських АТС загальною ємністю 9240 номерів.
Міжміський телефонний зв'язок області розвивався в основному через підвішення біметалевих мереж, а також ущільнення повітряних мереж багатоканальною високочастотною апаратурою. Завдяки чому вдалося майже втричі збільшити кількість міжміських телефонних каналів зв"язку, число яких склало 484 на прочаток 1965 року. Виходило, що, впродовж доби, на підприємствах зв"язку області відбувалось до 5000 телефонних розмов.
Джерело інформації http://
Здорова сміхотерапія, або Як зробити своє життя веселіше?
Категорія: Здоров'я -> Психологія
"Сидить чоловік у Інтернеті. Раптом чує приглушений голос дружини:
- Ні, ні, милий, сьогодні не можу, давай зустрінемося завтра.
Тут же чоловік вбігає в кімнати дружини:
- Ти по телефону говорила?!
- Ні. Я читала жіночий журнал. Стаття цікава, в ній 50 фраз, які треба голосно прочитати вголос.
Наприклад, "Дорогий, викинь, будь ласка, сміття "," Коли ти, нарешті, приб'єш гардин "... І тут же говориться, що дуже зайнятий своєю справою чоловік почує лише сказану напівпошепки 51-у фразу. І, гляди-ка, не брешуть". (Знайдено на просторах Інтернету)
Люди схильні сміятися, помітивши що-небудь веселе. А сміх викликає реакцію нашого тіла. Усі м'язи спочатку стискаються, потім розслабляються. Дихання і пульс на короткий термін частішають, завдяки чому кров збагачується киснем. А в головному мозку відбувається зниження чутливості до болю. Там виробляються ендорфіни - речовини, що знищують біль і приносять задоволення. Здоровий гумор в нашому житті так само потрібен, як повітря, сонце і вода. Вплив його на нас величезне!
Сміх підбадьорює нашу імунну систему, збільшуючи активність лімфоцитів та інших антитіл. Підвищується вміст імуноглобуліну А, що бореться з хворобами. Проводилося навіть дослідження, в результаті якої встановлено, що імуноглобулін А здатний передаватися немовлятам з материнським молоком. Ось чому веселі годують мами і їх задоволені дітки менш схильні до простудних захворювань.
Багато лікарів стали практикувати смехотерапію в лікуванні різних хвороб. Вони відзначають, що сміх сприяє якнайшвидшому одужанню. Завдяки цьому хворі люди почувають себе набагато краще. Навіть при ідеальному здоров'я добре вигострене почуття гумору сприяє підвищенню самооцінки людини і покращує психічне здоров'я.
Сміх - також чудовий помічник у подоланні неприємних і складних життєвих обставин. Якщо людина буде здатний в скрутному становищі посміятися над собою і своїми невдачами, то йому пощастить більше, ніж іншим людям. У підсумку він зможе подивитися на ситуацію іншими очима і відчує себе набагато краще. А найцікавіше, що його проблема висохне набагато швидше, ніж, якби він зациклився на її вирішенні.
І не варто переживати, що від сміху ви придбаєте кілька нових зморшок. Так чи інакше, їхня поява неминуче. Коли ви хмуриться, зморшки адже теж з'являються. Нехай краще будуть "веселі" зморшки, ніж "похмурі"!
Так як же зробити життя веселіше і відточити своє почуття гумору? Спробуємо?
Будьте спостережливі до оточуючих вас людям, які здійснюють смішні вчинки. Тільки не треба насміхатися над їхньою ситуацією, а просто вміти побачити їх нерозумні, часом, дії. Діти і тварини також часто можуть нам дати привід посміятися. Якщо ви задастеся метою знайти і побачити гумор у повсякденному житті, то, швидше за все, ви його знайдете. Адже вірно сказано, "хто шукає - той знайде".
У різних людей приводом для сміху можуть послужити самі незвичайні речі. Спробуйте проаналізувати своє почуття гумору. Що вас найбільше здатна розвеселити? Наприклад, ви ж дивіться кінокомедії, слухаєте гуморини, глазеете на карикатури в журналах. Можливо, якась конкретна людина постійно пробиває вас на сміх: його вчинки, висловлювання, зовнішній вигляд. А буває, що ви тихенько ухахативаетесь над витівками вашого рідної дитини або хихикає над безневинними іграми нетямущих кошенят. Всі ці спостереження запишіть, зафіксуйте, зробіть свою бібліотеку сміху.
Ви можете вирізати смішні картинки з журналів і наклеїти їх на дверцята холодильника, дзеркала у ванній кімнаті, на спальної тумбочці. Вибирайте самі видні місця в квартирі, повз які ви проходите не один раз протягом дня. Можна використовувати таким же чином короткі веселі написи або смішні цитати. Дивлячись часто на ці речі, у вас буде завжди піднесений настрій.
Іноді буває важко посміхнутися невеликий без сторонньої допомоги. Саме в такі моменти витягуйте зі своєї смехотекі сподобався експонат. Цілком згодиться весела кінокомедія або смішна книжка. А, можливо, вас "рознесе" при перегляді прикольних роликів, знятих колись вами на відеокамеру.
У суспільстві людей жартуйте так, щоб це приносило гарний настрій всім і об'єднувало людей. Не допускайте, щоб від ваших жартів люди цуралися. Більш того, не переборщіть, розповідаючи анекдоти, що зачіпають, наприклад, національні почуття людей. А те, в кінцевому рахунку, ви ризикуєте залишитися сам зі своїми жартами.
Жартуєте там, де це доречно. Те, що вам може здатися смішним, іншим зовсім так не здасться. Не можна розраховувати на те, що гумор здатний вирішити будь-яку дилему. Іноді варто бути і серйозним. Адже недоречний сміх може обернутися і проти вас. Уявіть собі людину, насилу приховує своє хихикання на важливому діловому нараді або похоронах близького родича. Виглядати це буде, принаймні, зовсім нерозумно.
І останнє. Навіть якщо у вас зовсім немає настрою веселитися, докладайте зусилля і шукайте привід посміятися. Наприклад, ви можете почати посміхатися самого себе перед дзеркалом. Ви й не помітите, що вже потягнути за живіт, - так вас розбере від сміху.
Зробіть гумор своїм кращим другом і відмінним зброєю в будь-якій ситуації!
Автор: Олена Скалацкая
http://ozysoft.ru/page/zdorova-smehoterapija-abo-jak-zrobiti-svoye-zhittja-veselishe
"Сидить чоловік у Інтернеті. Раптом чує приглушений голос дружини:
- Ні, ні, милий, сьогодні не можу, давай зустрінемося завтра.
Тут же чоловік вбігає в кімнати дружини:
- Ти по телефону говорила?!
- Ні. Я читала жіночий журнал. Стаття цікава, в ній 50 фраз, які треба голосно прочитати вголос.
Наприклад, "Дорогий, викинь, будь ласка, сміття "," Коли ти, нарешті, приб'єш гардин "... І тут же говориться, що дуже зайнятий своєю справою чоловік почує лише сказану напівпошепки 51-у фразу. І, гляди-ка, не брешуть". (Знайдено на просторах Інтернету)
Люди схильні сміятися, помітивши що-небудь веселе. А сміх викликає реакцію нашого тіла. Усі м'язи спочатку стискаються, потім розслабляються. Дихання і пульс на короткий термін частішають, завдяки чому кров збагачується киснем. А в головному мозку відбувається зниження чутливості до болю. Там виробляються ендорфіни - речовини, що знищують біль і приносять задоволення. Здоровий гумор в нашому житті так само потрібен, як повітря, сонце і вода. Вплив його на нас величезне!
Сміх підбадьорює нашу імунну систему, збільшуючи активність лімфоцитів та інших антитіл. Підвищується вміст імуноглобуліну А, що бореться з хворобами. Проводилося навіть дослідження, в результаті якої встановлено, що імуноглобулін А здатний передаватися немовлятам з материнським молоком. Ось чому веселі годують мами і їх задоволені дітки менш схильні до простудних захворювань.
Багато лікарів стали практикувати смехотерапію в лікуванні різних хвороб. Вони відзначають, що сміх сприяє якнайшвидшому одужанню. Завдяки цьому хворі люди почувають себе набагато краще. Навіть при ідеальному здоров'я добре вигострене почуття гумору сприяє підвищенню самооцінки людини і покращує психічне здоров'я.
Сміх - також чудовий помічник у подоланні неприємних і складних життєвих обставин. Якщо людина буде здатний в скрутному становищі посміятися над собою і своїми невдачами, то йому пощастить більше, ніж іншим людям. У підсумку він зможе подивитися на ситуацію іншими очима і відчує себе набагато краще. А найцікавіше, що його проблема висохне набагато швидше, ніж, якби він зациклився на її вирішенні.
І не варто переживати, що від сміху ви придбаєте кілька нових зморшок. Так чи інакше, їхня поява неминуче. Коли ви хмуриться, зморшки адже теж з'являються. Нехай краще будуть "веселі" зморшки, ніж "похмурі"!
Так як же зробити життя веселіше і відточити своє почуття гумору? Спробуємо?
Будьте спостережливі до оточуючих вас людям, які здійснюють смішні вчинки. Тільки не треба насміхатися над їхньою ситуацією, а просто вміти побачити їх нерозумні, часом, дії. Діти і тварини також часто можуть нам дати привід посміятися. Якщо ви задастеся метою знайти і побачити гумор у повсякденному житті, то, швидше за все, ви його знайдете. Адже вірно сказано, "хто шукає - той знайде".
У різних людей приводом для сміху можуть послужити самі незвичайні речі. Спробуйте проаналізувати своє почуття гумору. Що вас найбільше здатна розвеселити? Наприклад, ви ж дивіться кінокомедії, слухаєте гуморини, глазеете на карикатури в журналах. Можливо, якась конкретна людина постійно пробиває вас на сміх: його вчинки, висловлювання, зовнішній вигляд. А буває, що ви тихенько ухахативаетесь над витівками вашого рідної дитини або хихикає над безневинними іграми нетямущих кошенят. Всі ці спостереження запишіть, зафіксуйте, зробіть свою бібліотеку сміху.
Ви можете вирізати смішні картинки з журналів і наклеїти їх на дверцята холодильника, дзеркала у ванній кімнаті, на спальної тумбочці. Вибирайте самі видні місця в квартирі, повз які ви проходите не один раз протягом дня. Можна використовувати таким же чином короткі веселі написи або смішні цитати. Дивлячись часто на ці речі, у вас буде завжди піднесений настрій.
Іноді буває важко посміхнутися невеликий без сторонньої допомоги. Саме в такі моменти витягуйте зі своєї смехотекі сподобався експонат. Цілком згодиться весела кінокомедія або смішна книжка. А, можливо, вас "рознесе" при перегляді прикольних роликів, знятих колись вами на відеокамеру.
У суспільстві людей жартуйте так, щоб це приносило гарний настрій всім і об'єднувало людей. Не допускайте, щоб від ваших жартів люди цуралися. Більш того, не переборщіть, розповідаючи анекдоти, що зачіпають, наприклад, національні почуття людей. А те, в кінцевому рахунку, ви ризикуєте залишитися сам зі своїми жартами.
Жартуєте там, де це доречно. Те, що вам може здатися смішним, іншим зовсім так не здасться. Не можна розраховувати на те, що гумор здатний вирішити будь-яку дилему. Іноді варто бути і серйозним. Адже недоречний сміх може обернутися і проти вас. Уявіть собі людину, насилу приховує своє хихикання на важливому діловому нараді або похоронах близького родича. Виглядати це буде, принаймні, зовсім нерозумно.
І останнє. Навіть якщо у вас зовсім немає настрою веселитися, докладайте зусилля і шукайте привід посміятися. Наприклад, ви можете почати посміхатися самого себе перед дзеркалом. Ви й не помітите, що вже потягнути за живіт, - так вас розбере від сміху.
Зробіть гумор своїм кращим другом і відмінним зброєю в будь-якій ситуації!
Автор: Олена Скалацкая
http://ozysoft.ru/page/zdorova-smehoterapija-abo-jak-zrobiti-svoye-zhittja-veselishe
Как писать пресс-релизы
Самый простой способ – написать его чужими профессиональными руками, то есть, заказать материал нам. Для этого достаточно связаться с администратором проекта, оговорить содержание, стоимость и сроки публикации — и можете быть уверены, что пресс-релиз появится на сайте точно в срок. Более того, в ту же секунду окажется в почтовых ящиках тысяч журналистов разных стран и СМИ, подписанных на рассылки нашего сайта.
Если вы пишете пресс-релиз самостоятельно, учитывайте следующие важные моменты:
1. Пресс-релиз — это материал, несущий новость или полезную для широкой (возможно узкой, специализированной) аудитории информацию. Пресс-релиз относится к новостным жанрам и потому создается по канонам журналистики новостей.
2. Пресс-релиз – это НЕ рекламное объявление, не интервью и не проблемная статья. Однако жанр пресс-релиза может подразумевать включенность подобных элементов в виде нескольких уместных цитат из интервью, информации об открытии новой компании или расширении ассортимента (более подробно о новостных поводах см. ниже), необычном ракурсе при взгляде на работу организации. Пресс-релиз позволяет интегрировать элементы разных жанров (и не всегда новостных), и грамотный PR-менеджер всегда воспользуется предоставляемой возможностью многогранно отразить деятельность своей компании и бесплатно создать или поддержать ее репутацию.
3. Новостной повод. Это то, что собственно является толчком к написанию пресс-релиза. К их числу относятся: открытия филиалов, выход на новые рынки и договоры о сотрудничестве, новая линия продукции, изменение ассортимента, участие в тендере, выставке, семинаре, проекте, разработка маркетинговой программы, исследования, открытия, рекламная кампания, спонсорство, благотворительная акция, приезд известной персоны.
4. Подача. Новость компании должна быть способна заинтересовать СМИ. Издания, потенциально нуждающиеся в вашей информации, обратят внимание на актуальность, общественную значимость, лаконичность и оригинальность подачи. Грамотно составленный пресс-релиз дает хорошие шансы сэкономить на PR-акциях и бесплатно попасть на страницы солидных изданий.
5. Общественная значимость. Не обязательно быть монополистом отрасли или владельцем широко известного бренда, чтобы привлечь внимание прессы, но стоит учитывать, что интерес к вашей информации будет прямо пропорционален масштабности и авторитетности компании. Имеет значение и другой аспект: интересное событие для специализированной или региональной прессы, может оказаться «невесомым» для крупных центральных изданий. Поэтому знание своей аудитории, умение локализовать новость под нее и сфокусировать внимание на нужных фактах обязательны для небольших компаний, заинтересованных во внимании прессы.
6. Правильный заголовок передает суть пресс-релиза не хуже лида и фокусирует внимание своей аудитории. Хороший заголовок краток, информативен и обладает определенной броскостью, далекой при этом от «бросовости» заголовков желтой прессы.
7. Лид (первый абзац) пресс-релиза в 3-4-х предложениях должен давать представление о материале, привлекать читателя, заставлять его читать текст полностью. Обычно он отвечает на все вопросы журналистики новостей: кто? что? где? когда? как? почему? Но может и не отвечать в полном объеме. Все чаще встречается драматический лид, он удерживает внимание эмоциональной подачей, а не информационной. Его использование требует опыта и вкуса, потому что молодой любитель «драм» легко вызовет желтый призрак таблоидов и серьезный читатель уйдет. Также встречается лид, который отвечает на часть вопросов или акцентирует внимание читателя лишь на одном, наиболее важном, от которого далее и отталкивается автор.
Тело текста обычно поступенчато «разворачивает» лид, насыщая его деталями. Информация, даже предназначенная узкопрофильному изданию, подается просто, без обилия терминов, так, чтобы быть понятной любому человеку, далекому от этой сферы. Если назначение заголовка и лида – привлечь внимание, то основной текст должен удержать читателя. Правильный пресс-релиз не содержит примитивной рекламы, построенной на слоганах и превосходных степенях прилагательных, и именно поэтому он действительно работает на благо компании. Неуместное эмоциональное восхваление организации обычно дает обратный результат – даже заинтересованный читатель скучнеет лицом и … вы его потеряли. Если хотите сообщить о заслугах компании – сделайте это информативно, а не эмоционально, в самом конце пресс-релиза.
Источник информации : http://www.press-release.com.ua/about/howto/
Если вы пишете пресс-релиз самостоятельно, учитывайте следующие важные моменты:
1. Пресс-релиз — это материал, несущий новость или полезную для широкой (возможно узкой, специализированной) аудитории информацию. Пресс-релиз относится к новостным жанрам и потому создается по канонам журналистики новостей.
2. Пресс-релиз – это НЕ рекламное объявление, не интервью и не проблемная статья. Однако жанр пресс-релиза может подразумевать включенность подобных элементов в виде нескольких уместных цитат из интервью, информации об открытии новой компании или расширении ассортимента (более подробно о новостных поводах см. ниже), необычном ракурсе при взгляде на работу организации. Пресс-релиз позволяет интегрировать элементы разных жанров (и не всегда новостных), и грамотный PR-менеджер всегда воспользуется предоставляемой возможностью многогранно отразить деятельность своей компании и бесплатно создать или поддержать ее репутацию.
3. Новостной повод. Это то, что собственно является толчком к написанию пресс-релиза. К их числу относятся: открытия филиалов, выход на новые рынки и договоры о сотрудничестве, новая линия продукции, изменение ассортимента, участие в тендере, выставке, семинаре, проекте, разработка маркетинговой программы, исследования, открытия, рекламная кампания, спонсорство, благотворительная акция, приезд известной персоны.
4. Подача. Новость компании должна быть способна заинтересовать СМИ. Издания, потенциально нуждающиеся в вашей информации, обратят внимание на актуальность, общественную значимость, лаконичность и оригинальность подачи. Грамотно составленный пресс-релиз дает хорошие шансы сэкономить на PR-акциях и бесплатно попасть на страницы солидных изданий.
5. Общественная значимость. Не обязательно быть монополистом отрасли или владельцем широко известного бренда, чтобы привлечь внимание прессы, но стоит учитывать, что интерес к вашей информации будет прямо пропорционален масштабности и авторитетности компании. Имеет значение и другой аспект: интересное событие для специализированной или региональной прессы, может оказаться «невесомым» для крупных центральных изданий. Поэтому знание своей аудитории, умение локализовать новость под нее и сфокусировать внимание на нужных фактах обязательны для небольших компаний, заинтересованных во внимании прессы.
6. Правильный заголовок передает суть пресс-релиза не хуже лида и фокусирует внимание своей аудитории. Хороший заголовок краток, информативен и обладает определенной броскостью, далекой при этом от «бросовости» заголовков желтой прессы.
7. Лид (первый абзац) пресс-релиза в 3-4-х предложениях должен давать представление о материале, привлекать читателя, заставлять его читать текст полностью. Обычно он отвечает на все вопросы журналистики новостей: кто? что? где? когда? как? почему? Но может и не отвечать в полном объеме. Все чаще встречается драматический лид, он удерживает внимание эмоциональной подачей, а не информационной. Его использование требует опыта и вкуса, потому что молодой любитель «драм» легко вызовет желтый призрак таблоидов и серьезный читатель уйдет. Также встречается лид, который отвечает на часть вопросов или акцентирует внимание читателя лишь на одном, наиболее важном, от которого далее и отталкивается автор.
Тело текста обычно поступенчато «разворачивает» лид, насыщая его деталями. Информация, даже предназначенная узкопрофильному изданию, подается просто, без обилия терминов, так, чтобы быть понятной любому человеку, далекому от этой сферы. Если назначение заголовка и лида – привлечь внимание, то основной текст должен удержать читателя. Правильный пресс-релиз не содержит примитивной рекламы, построенной на слоганах и превосходных степенях прилагательных, и именно поэтому он действительно работает на благо компании. Неуместное эмоциональное восхваление организации обычно дает обратный результат – даже заинтересованный читатель скучнеет лицом и … вы его потеряли. Если хотите сообщить о заслугах компании – сделайте это информативно, а не эмоционально, в самом конце пресс-релиза.
Источник информации : http://www.press-release.com.ua/about/howto/
суббота, 7 мая 2011 г.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ ХВОРИХ СКОЛІОЗОМ
1. Спати на твердому ліжку.
2. Відпочинок на спині.
3. Ранкова гігієнічна зарядка.
4. Прогулянки на свіжому повітрі.
5. Плавання.
6. Масаж м’язів спини і живота.
7. Віджимання від підлоги.
8. Велосипед, стрибки – обмежити при сколіозах.
РОЗМИНКА:
1. Ходьба і її різновиди:
1) звичайним кроком, слідкувати за поставою;
2) на носочках, руки вгорі, ноги в колінах не згинати;
3) на зовнішній стороні стоп, руки на поясі.
2. Рухи руками:
1) колові оберти в плечових суглобах вперед та назад, кисті до плечей;
2) В.П. – права рука вгорі, ліва – внизу:
1-2 відведення прямих рук назад;
3-4 зміна положення рук.
3) В.П. – руки в сторони:
1-2 права – зверху, ліва – знизу, з’єднати кисті на спині в «замок»;
3-4 В.П.;
5-8 ліва – зверху, права – знизу;
3. Стоячи біля стінки, шафи:
1) В.П. - о.с.(плечі відвести назад, маківкою потягнутись вгору, напружувати м’язи живота) Стояти 30с. – 1хв.
2) В.П. –о.с.:
1-2 присід, руки вперед, на п’яти не сідати;
3-4 В.П.
ЛЕЖАЧИ НА СПИНІ:
1. В.П. – руки вздовж тулуба:
1-2 руки вгору, стопи від себе, потягнутися, вдих;
3-4 руки вздовж тулуба, стопи на себе, підняти голову, подивитись на стопи, долонями притиснутись до підлоги;
5-6 руки догори, стопи від себе;
7-8 В.П.
2. В.П. – руки вгору, вдих:
1-2 зігнути ноги в колінах └ 90°, руки вздовж тулуба, видих;
3-4 В.П., вдих.
3. В.П. – руки в сторони, долонями притиснутись до підлоги:
1-2 відвести ноги вправо (п’ятами ковзатись по підлозі);
3-4 В.П.;
5-8 вліво (долонями притискатись до підлоги).
4. В.П. - руки догори:
1-2 сісти, кисті до плечей, лікті притиснути до тулуба, ноги нарізно, потилицею тягнутись вгору, спину тримати рівно, ноги в колінах не згинати;
3-4 В.П.
5. В.П. - руки за головою:
1-2 не високо підняти ноги (в колінах не згинати);
3-4 В.П., дихання не затримувати.
6. В.П. - руки вздовж тулуба:
1-2 руки вгору, підняти таз, зігнути праву ногу в коліні;
3-4 В.П.
7. В.П. - руки за головою, ліва нога зігнута в коліні під └ 90°, права піднята, стопи підлоги не торкаються:
1-2 зміна положення ніг, дихання не затримувати.
8. Вправа на розслаблення м’язів:
В.П. – лежачи на спині:
1-2 струснути руками;
3-4 струснути ногами (по черзі).
9. Дихальна вправа (Діафрагмальне дихання):
В.П. – лежачи на спині, руки на животі:
1-3 вдих, «надути животик»;
4-8 видих, «втягувати живіт».
Вдих через ніс, видих через рот, видих виконувати повільно, 2-3 рази.
ЛЕЖАЧИ НА ЖИВОТІ:
1. В.П. – руки зігнуті, кисті на підлозі на рівні плечей, лобом торкатися підлоги:
1-2 руки догори, підняти ліву ногу, голову, плечі, вдих;
3-4 В.П., видих;
5-8 те саме – підняти праву ногу.
2. В.П. - руки в сторони, лобом торкатися підлоги:
1-2 підняти руки, ноги, вдих;
3-4 руки зігнуті кисті до плечей, лікті до тулуба, ноги нарізно, видих;
5-6 руки в сторону, ноги разом над підлогою, вдих;
7-8 В.П., видих.
3. В.П. - руки вздовж тулуба, лобом торкатися підлоги, ноги разом, плечі відвести назад, лопатки зблизити:
1-2 підняти ноги, голову;
3-4 ноги нарізно;
5-6 ноги разом;
7-8 В.П.
4. В.П. – руки вгору, ноги разом, лобом торкатися підлоги:
1-2 підняти руки, голову і ноги, не високо («човник»);
3-4 зігнути руки, кисті до плечей, лікті до тулуба, ноги нарізно;
5-6 руки догори, ноги разом, («човник»);
7-8 В.П.
5. Вправа на розслаблення м’язів.
В.П. – лежачи на спині:
1-2 струснути руками;
3-4 струснути ногами (по черзі).
6. Дихальна вправа:
В.П. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба:
1-3 повільно руки через сторони вгору, вдих через ніс;
4-8 руки через сторони вниз, видих через ніс.
При виконанні вправ напружувати м’язи.
Кожну вправу виконувати 5-6 клас 8-10 раз, 7-9 клас 12-16 раз.
Комплекс вправ виконувати повільно, дихання не затримувати.
Комплекс виконувати 3-4 рази на тиждень.
2. Відпочинок на спині.
3. Ранкова гігієнічна зарядка.
4. Прогулянки на свіжому повітрі.
5. Плавання.
6. Масаж м’язів спини і живота.
7. Віджимання від підлоги.
8. Велосипед, стрибки – обмежити при сколіозах.
РОЗМИНКА:
1. Ходьба і її різновиди:
1) звичайним кроком, слідкувати за поставою;
2) на носочках, руки вгорі, ноги в колінах не згинати;
3) на зовнішній стороні стоп, руки на поясі.
2. Рухи руками:
1) колові оберти в плечових суглобах вперед та назад, кисті до плечей;
2) В.П. – права рука вгорі, ліва – внизу:
1-2 відведення прямих рук назад;
3-4 зміна положення рук.
3) В.П. – руки в сторони:
1-2 права – зверху, ліва – знизу, з’єднати кисті на спині в «замок»;
3-4 В.П.;
5-8 ліва – зверху, права – знизу;
3. Стоячи біля стінки, шафи:
1) В.П. - о.с.(плечі відвести назад, маківкою потягнутись вгору, напружувати м’язи живота) Стояти 30с. – 1хв.
2) В.П. –о.с.:
1-2 присід, руки вперед, на п’яти не сідати;
3-4 В.П.
ЛЕЖАЧИ НА СПИНІ:
1. В.П. – руки вздовж тулуба:
1-2 руки вгору, стопи від себе, потягнутися, вдих;
3-4 руки вздовж тулуба, стопи на себе, підняти голову, подивитись на стопи, долонями притиснутись до підлоги;
5-6 руки догори, стопи від себе;
7-8 В.П.
2. В.П. – руки вгору, вдих:
1-2 зігнути ноги в колінах └ 90°, руки вздовж тулуба, видих;
3-4 В.П., вдих.
3. В.П. – руки в сторони, долонями притиснутись до підлоги:
1-2 відвести ноги вправо (п’ятами ковзатись по підлозі);
3-4 В.П.;
5-8 вліво (долонями притискатись до підлоги).
4. В.П. - руки догори:
1-2 сісти, кисті до плечей, лікті притиснути до тулуба, ноги нарізно, потилицею тягнутись вгору, спину тримати рівно, ноги в колінах не згинати;
3-4 В.П.
5. В.П. - руки за головою:
1-2 не високо підняти ноги (в колінах не згинати);
3-4 В.П., дихання не затримувати.
6. В.П. - руки вздовж тулуба:
1-2 руки вгору, підняти таз, зігнути праву ногу в коліні;
3-4 В.П.
7. В.П. - руки за головою, ліва нога зігнута в коліні під └ 90°, права піднята, стопи підлоги не торкаються:
1-2 зміна положення ніг, дихання не затримувати.
8. Вправа на розслаблення м’язів:
В.П. – лежачи на спині:
1-2 струснути руками;
3-4 струснути ногами (по черзі).
9. Дихальна вправа (Діафрагмальне дихання):
В.П. – лежачи на спині, руки на животі:
1-3 вдих, «надути животик»;
4-8 видих, «втягувати живіт».
Вдих через ніс, видих через рот, видих виконувати повільно, 2-3 рази.
ЛЕЖАЧИ НА ЖИВОТІ:
1. В.П. – руки зігнуті, кисті на підлозі на рівні плечей, лобом торкатися підлоги:
1-2 руки догори, підняти ліву ногу, голову, плечі, вдих;
3-4 В.П., видих;
5-8 те саме – підняти праву ногу.
2. В.П. - руки в сторони, лобом торкатися підлоги:
1-2 підняти руки, ноги, вдих;
3-4 руки зігнуті кисті до плечей, лікті до тулуба, ноги нарізно, видих;
5-6 руки в сторону, ноги разом над підлогою, вдих;
7-8 В.П., видих.
3. В.П. - руки вздовж тулуба, лобом торкатися підлоги, ноги разом, плечі відвести назад, лопатки зблизити:
1-2 підняти ноги, голову;
3-4 ноги нарізно;
5-6 ноги разом;
7-8 В.П.
4. В.П. – руки вгору, ноги разом, лобом торкатися підлоги:
1-2 підняти руки, голову і ноги, не високо («човник»);
3-4 зігнути руки, кисті до плечей, лікті до тулуба, ноги нарізно;
5-6 руки догори, ноги разом, («човник»);
7-8 В.П.
5. Вправа на розслаблення м’язів.
В.П. – лежачи на спині:
1-2 струснути руками;
3-4 струснути ногами (по черзі).
6. Дихальна вправа:
В.П. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба:
1-3 повільно руки через сторони вгору, вдих через ніс;
4-8 руки через сторони вниз, видих через ніс.
При виконанні вправ напружувати м’язи.
Кожну вправу виконувати 5-6 клас 8-10 раз, 7-9 клас 12-16 раз.
Комплекс вправ виконувати повільно, дихання не затримувати.
Комплекс виконувати 3-4 рази на тиждень.
Устранение ошибки spoolsv.exe
Spoolsv.exe вызвало ошибку?
1) удалить все файлы из папки(для WIN2000):
D:\WINNT\system32\spool\PRINTERS
Примечание: буква диска и системная папка могут иметь другие имена.
2) перезагрузить компьютер
3) возможно придётся переустановить драйвер принтера.
1) удалить все файлы из папки(для WIN2000):
D:\WINNT\system32\spool\PRINTERS
Примечание: буква диска и системная папка могут иметь другие имена.
2) перезагрузить компьютер
3) возможно придётся переустановить драйвер принтера.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)